У час війни ми навчилися радіти дрібницям…
- 22 черв.
- Читати 1 хв
Мирному ранку. Усмішці дитини. Дзвінку рідної людини. Теплому променю сонця. Добрим новинам.
Тому цього року ми прагнули зробити вручення свідоцтв у Ліцей # 9 Імені Євгенія Єніна Павлоградської міської ради особливим. Не гучним і помпезним, а щирим. Таким, що залишиться в серці кожного
Цей день був душевним і водночас щемливим. Бо для когось найбільшим подарунком стала присутність тата, якого відпустили з фронту хоча б на кілька годин. Бо поруч із радістю були й сльози — за тими батьками, які сьогодні вважаються зниклими безвісти. Бо серед нас живе пам’ять про тих, кого вже немає поруч, але кого ми завжди будемо носити у своїх серцях.
Ми раділи успіхам наших дітей, дякували Захисникам і Захисницям за можливість навчатися, мріяти, будувати плани на майбутнє. Дякували Господу за кожен прожитий день і за кожну мить, коли можемо бути разом.
Це свято було не лише про свідоцтва. Воно було про силу українських родин, про любов, віру, стійкість і надію. Про те, що навіть у найтемніші часи ми продовжуємо жити, виховувати дітей і берегти світло в наших серцях.
І саме це світло обов’язково приведе нас до Перемоги
Коментарі